| Головна » Статті » Методичні розробки уроків |
Луківська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Розробка уроку з української літератури в 11 класі на тему:
Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності в поемі О.Турянського
Вчитель : Омелюх В. О
2012р. Вступ
Вчитель завжди повинен бути творцем дитячих душ. Нині акцент робиться на активні форми навчання - взаємодію, співробітництво педагогів та учнів, діалог, творчість, спільний пошук. Саме інтерактивні технологи найбільше розвивають і формують творчі здібності школярів, їхню здатність до самостійної роботи, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи і, що є дуже важливим, збуджують інтерес до поглибленого вивчення географії. Щоб запалити вогник зацікавленості, творчості учнів, на своїх уроках намагаюсь використовувати саме інтерактивні методи і прийоми. Пропоную розробку уроку в 11 класі «Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності в поемі О. Турянського « Поза межами болю» з використанням даної методики. В основу уроку покладено метод проектів . Це одна з форм групової роботи. Сама назва уже викликає зацікавленість в одинадцятикласників до пізнання нового, що не може не радувати мене, як педагога. Кожна дитина на цьому уроці виконує посильні для неї завдання. Отже, всі учні стають активними учасниками вивчення нового матеріалу. Цей метод сприяє розвитку естетичних почуттів, виховує наполегливість, відповідальність, вдосконалюється мовна діяльність учнів і, звичайно, заощаджується час на уроці. Безумовно, важливою частинкою даного уроку, як і будь-якого іншого, для одинадцятикласників є мотивація, яка відповідає їх віковим особливостям (історичні довідки, рольова гра, аналіз життєвих ситуацій ). Позитивний мотив викликає бажання наполегливо працювати на уроці, досягати високих результатів. І я це можу стверджувати, адже перевірила це на власному досвіді. Вважаю доцільним, як підсумок нового матеріалу , використовувати метод «ПРЕС». Цей метод допомагає учням на першому році висловлювати свої думки логічно і послідовно. Отже, використовуючи активні методи і форми навчання, на мою думку, я допомагаю учневі стати мені другом, помічником і піти в життя самодостатньою особистістю.
Мета:поглибити знання про творчий світ Осипа Турянського , дослідити зовнішню й внутрішню структуру твору « Поза межами болю », принципи системи персонажів, визначити жанрову специфіку твору; поглибити навички аналізу художніх образів, допомогти учням зрозуміти, у чому полягає зміст життя людини; розвивати вміння розпізнавати й розуміти справжню вартість речей, явищ, почуттів, формулювати свої думки; виховувати почуття дружби та взаємодопомоги. Тип уроку : комбінований Обладнання: лото, картки, текст твору «Поза межами болю » ,епіграф, презентація, художній фільм « Поза межами болю ».
Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. І. Багряний
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
ІІІ. Установчо – мотиваційний етап
Слайд 1 Війна 1914 р. Інтерактивний метод « Асоціації » Щойно ви прослухали музику, переглянули уривки з документального фільму, скажіть будь ласка, що ви відчули, які асоціації у вас виникли. Відтворення учнями асоціативних вражень 2. Слово вчителя Якою за кількістю жертв та масштабами руйнувань не була війна, вона залишає страшний вогняний слід у людських душах. Війна – це трагедія людства нездатного протистояти агресивності найпотвореніших можновладців, які через свою обмеженість та жадобу до грошей і влади, нацьковували один на одного народи. Дуже багато світових письменників у своїх творах зверталися до теми війни.
Слайд 2 . Письменники Але вони не досліджували характер війни, не з’ясовували фактів, їх цікавила людина, її страждання, муки, обпалена душа. На уроках історії ви багато дізнались про війну. Серед вас є історик, який назве цифри і факти Першої світової війни.
Слайд 3. Карта
Як відомо писати про війну можна, дивлячись на неї очима історика, генерала, або – очима рядового. Саме Осип Турянський зображає її так – очима солдата, окремої людини, очима тих, хто на своїх плечах виніс неймовірні труднощі воєнних років.
Слайд 4. Осип Турянський Погляньте на портрет, зверніть увагу на слова, якими він почав свій твір « Поза межами болю ». « Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті…» ІV. Оголошення теми , мети уроку
Слайд 5 Тема уроку
Слайд 6 Мета Епіграфом нашого уроку будуть слова І. Багряного: Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – найнещадніша з усіх істот. Людина – найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
Чи відповідають вони темі нашого уроку ми з’ясуємо наприкінці уроку, коли розкриємо тему і проблемне питання.
Постановка проблемних питань Тема уроку відома, мета поставлена, яке ж проблемне питання ми поставимо на уроці ? Ви вдумливо прочитали твір , можливо, у вас виникли проблемні питання ? Слайд 7 Проблемне питання
VІ. Змістово – пошуковий етап. Попередньо ми говорили про те, що ви вдумливо читали твір « Поза межами болю ». Скажіть чи побудова твору аналогічна тим, які ви вже вивчили? До якого жанру ми віднесемо твір ?
Повторюємо: Повість – середнього розміру прозовий твір з однолінійним сюжетом, який розгортається в декількох епізодах, зображує життя одного або декількох персонажів. Поема – ліро –епічний твір із розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя. Експресіонізм ( від фр. – вираження ) – стильова тенденція авангардизму, відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське « я », напругу його переживань та емоцій. Засвоюємо: Поема в прозі ( підручник с. 165 « Консультація . ТЛ »
Виступ учня про історію написання психологічної поеми в прозі « Поза межами болю» ( с. 162, 164.)
VІІ. Опрацювання ідейно – художнього змісту поеми.
Рольова гра . Отже, давайте познайомимось з героями цієї ліро – епічної поеми.
Слайд 8 Природа У нас є ще один герой. Природа завжди допомагає розкрити тему твору, навіть характери героїв. Давайте побачимо, як це відбувається вже на початку твору. Використаний цілий арсенал художніх засобів: порівняння, уособлення, - це плавний перехід до самого змісту поеми.
Слайд 9 Війна На початку уроку я говорила що несе війна, давайте побачимо, як же зображена війна у поемі. Адже обличчя війни ми не бачимо, лише її наслідки.
Фронтальне опитування за змістом твору
Але поза межею повинні бути ще якісь риси характеру, адже людина, в які б умови вона не потрапила повинна залишатися людиною.
Слайд 10. Образ жінки Що ви бачили ? Як образ жінки зображено в поемі ? Які позитивні риси характеру не втрачає людина у найскрутніших ситуаціях, навіть якщо це війна? Що втрачає цінність ?
Заповнення опорно – логічної схеми. Додаток № 1 Давайте повернемося до епіграфу уроку. Яку із цих трьох цінностей вибрали наші герої ? Погляньте на проблемне питання. То що ж , все ж таки , поза межами болю?
Слайд 11 . З’ясування емоційного враження школярів ( метод « Прес » ) - Продовжте , будь ласка, речення…
VІІІ. Рефлексія . Підбиття підсумків уроку .
Слайд 11. Жінка в розпачі +музика
« Проблемний максимум»
Осягнути всю правду творчості Осипа Турянського належить майбутньому. Але вже сьогодні можемо сказати ,що та правда передовсім у вірі в перемозі добра над злом ,« духу » над «тілом», любов’ю над ненавистю
ІХ. Оголошення результатів навчальної діяльності.
Х. Домашнє завдання. Творча робота за варіантами 1варіант . Зробити колаж, додавши до нього пояснювальну записку за поемою « Поза межами болю» . 2 варіант . Записати тези, пояснивши заголовок поеми « Поза межами болю» .
Слово вчителя.
Ми завжди говоримо про духовну велич і гідність людини. З’ясовуємо, що жити варто за будь – яких умов, але ми повинні докласти максимум зусиль, аби реалізувати себе, свої можливості, свою суть.
Використана література 1. Бердичевський Я. М. , Ладиченко Т. В., Щупак І. Я. Всесвітня історія, 11клас. Запоріжжя, 2004.
сhtуvо.огg.uа/.../Роzа_mеzhаmу_Ьо1іu_Sуn_zеmlі_Ороvіdаnnіа_zb
ДОДАТОК 1
Опорно – логічна схема
Додаток 2
Рольова гра « Давайте познайомимось »
Моє ім'я доктор Добровський, українець, чоловік, якого ніщо не обтяжує : ні голод, ні холод, ні життя, ні смерть . Колись аранжував танці на балах, а зараз « танець смерті »
Пан четар Штранцінгер...Мені 24 роки, австрієць, полковий капельмейстер, я випадково опинився на війні, сліпий, виснажений, байдужий на всі радощі і, здається, на всі болі, скрипка у мене і за душу, і за очі.
Пан четар Пшилуський. Поляк. Все нахмарений, якийсь черв'як мене точить, мабуть, манколія мене доконає.
Пан доктор Оглядівський. Українець, уособлюю автора – оповідача. Гуляю нині, перший раз у життю. Дуже вразливий на тепло жіночого серця, особливо в сьогоднішніх зимних часах. Але шукаю того тепла тільки у своєму родинному гнізді.
Пан четар Сабо,командир, дикий син угорської пусти. Великий і небезпечний заведія...
Пан четар Ніколич, серб, сентиментальний молодий чорногорець,за час війни ухитрився не вбити жодного чоловіка.
Пан четар Бояні, серб, дивна людина, що наслідком різних неприємностей в Албанії забула своє ім'я. Хорий, виснажений, в гарячці нахилився над студеним потоком, щоб напитися води. Та, замість зачерпнути води в шапку або в пригорщу, цілий шубовснув у воду. Мене витягнули, але я забув забрати з води своє ім'я.
Додаток 3
Образи - символи
Війна
Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті. Тіні моїх товаришів являються мені у сні й на яві. Бачу їхні обличчя живих трупів. Бачу, як біль і розпука кладе їм на очі й мозок сонячний серпанок привидів і божевілля і як вони з радісними окликами, з усміхом щастя западаються у безодню небуття. Та все здається мені, що я наче з-поза могили дивлюся на вир життя, на дикий танок людських пристрастей і душевного озвіріння. Ідуть живі трупи людей по трупі природи.
Вже довго вони блукають по албанських безвістях. Два невідступні товариші: голод і мороз ведуть їх на стрічу смерті. В останніх днях загніздився в їх душі третій і найтяжчий ворог: безнадійність. Від десятьох днів вони вже нічого не мали в устах. Нема вже диких овочів, ні трави, ні хопти, ні кори з дерева. Тіло з них майже зникло. Останки обшарпаного одіяння висять на них, мов купа брудного и замерзлого лахміття на кістяках. Ноги, опухлі з голоду й зимна, здебільшого обвинуті онучами, які щораз розлізаються, доки зовсім не облетять. І не одна людина йде по замерзлому снігу босоніж.
У них уже ледве видно сліди обличчя. Замість щік дві ями, мов дві глибоко розкопані могили.
Очі сховалися глибоко в лобі. Шукають душі, щоб разом із нею покинути останки тіла, нужденну, розвалену тюрму. Одні очі погасли, другі блищать гарячковим огнем і виразом недалекого божевілля. Коли одна людина гляне в лице другій, здригається. Відвертається з жахом, а тремтячі уста шепчуть: — Смерть...
І шукають у замученій душі світла.
Природа
Чорні хмари закрили заздрісно сонце і блакить неба й повисли над ними, як велетенські чорні крила всесвітнього духа знищення. Понура тьма хмар поклалася гробним каменем на замучені душі. Земля відцуралася їх. Вона кликнула їх у ті високі гори, між дикі строми й безвісті, де на кожному кроці чатує смерть. Відгородила себе від них густими хмарами мряки, яка висить по обох боках гірського хребта і схожа на розбурхане, сіре море, що застигло і скам'яніло. Між життям і смертю. Гірський хребет розпустив могутні, розколені, пошарпані й нагі ребра, які місцями тонуть під ногами тіней у сизій млі, то знов виринають із неї і гинуть на крайнебі в чорних хмарах. І лежать на хмарах, мов скелет дивного великана, що руйнуючи життя, й сам погиб. А там недалеко на крайнебі гори-велетні сховали білі голови в чорних хмарах, а їх темні, гранітні стіни, роздерті в титанічній боротьбі стихій, навислі над пропастями великанські звали, брили і строми, являють собою образ безмірного знищення й руїни. З сніжних верхів, з чорних обривів, з пропастей, з кожної скелі і з кожного закутка визирає бездонна глибінь грози, суму й безнадійності.
Здається, що ні боги, ні темні сили не мають відваги дивитися на цей образ людського горя й починають засновувати його густим серпанком снігу. Небо, хмари, гори й людські тіні — все зникає й обертається в одну безконечну мряку, сіру, як життя, сумну, як смерть. Здається, світ поволі збувається в якусь бездонну прірву.
Жінка
Де ти, Василю, мій друже єдиний? Ти упав серед снігу. Чи ще живеш? Чи вже більше не чуєш болю? Чи вже глядиш з недосяжних висот на мене?
Вона пливе прямо до мене... Мамо, я, твій син, я тут!.. Я не буду ждати... Скочу в море... Я попливу тобі настрічу... Останнім зусиллям зірвався на ноги і прибіг на край безодні, щоб кинутися в глибину. Жах, розпука й божевілля кричали з його уст: — Смерть!.. Смерть!.. Боже!.. Зглянься!..
Сабо прошибаючим голосом закликав:
Коли Бояні побачив іскру людяності в його очах і почув його теплі слова, велика ясність засяяла в його очах і на обличчі. Він витягнув до Саба свою руку, що подобала на марний, брудний кусник льоду.
Коротке хлипання струснуло ним.
Привітайте її гарно від мене і... скажіть їй якесь... любе, добре слово від мене... І скажіть їй, товариші, що я вмер... у теплій хаті... на білій постелі...
Бояні . - Невже я у сні бачив матір?.. Мамо, не пливи до мене!.. Бо як побачиш мене... то серце тобі з болю трісне... Будь здорова, мамо... й не плач дуже... за мною...! Товариші поклали його легенько на замерзлий сніг.
Його мати таки прийшла до нього. І у сні не чув він болю, не видів смерті, лиш усміхався радісно, бо його лице чуло биття серця в теплій матерній груді.
Одначе я думав: «Як верну по війні живий... буде найбільше щастя на світі... життя з любою дружиною... з дітьми». Цілий рік я не бачив своєї жінки. Я тужив за нею... любив її безмежно... шалено... Дістав відпустку... приїхав до своєї дружини... до своїх дітей Через кілька днів... мій син... мале невинне ангелятко... щебече мені про все... що бачив... каже: «Тату, до нас приходив один пан. Я дуже не люблю того пана, бо він цілував маму, і я дуже плакав, відпихав його від мами й казав: «То м°я мама». А той пан сміявся й далі цілував маму й казав мені; «То моя мама».
Найстрашніше це... ця жінка знищила життя моїх дітей... Вона цілувалася з коханцем на їхніх очах... Вона затроїла їх ангельські душі їддю брехні... гнилі... Я все їй... прощаю перед смертю... Її злочину матері супроти дітей не можу простити
Сабо й Ніколич дивилися довго і вперто. Між моїми словами і їхньою свідомістю закипіла дивна й завзята боротьба. Нагло їх очі блиснули почуттям певності, й вони оба стали кричати один за другим: . — Так, так, це жінка з дитиною. Вона спасе всіх нас від смерті!
Подумай, товаришу: вона йшла тисячі верст через високі гори... глибокі ріки... з дитиною на руках!.. Вона хоче побачити мене... спасти мене й усіх нас від смерті. А я не в силі кілька кроків вийти їй назустріч... Вона дуже втомлена довгою дорогою... Вже так близько коло мене втратила всю силу...Глянь!
Ми всі будемо жити! Гляньте! Гляньте! Як радісно вона усміхається! Чи бачите? Вона показує нам хліб! Чудовий білий хліб! Ідіть хутко, товариші, хутко! Чудовий білий хліб! І Ми йдемо слідком за вами.
Сабо й Ніколич дивилися довго і вперто. Між моїми словами і їхньою свідомістю закипіла дивна й завзята боротьба. Нагло їх очі блиснули почуттям певності, й вони оба стали кричати один за другим: . — Так, так, це жінка з дитиною. Вона спасе всіх нас від смерті!
Заведи мене яким-небудь чином до них... Подумай, товаришу: вона йшла тисячі верст через високі гори... глибокі ріки... з дитиною на руках!.. Вона хоче побачити мене... спасти мене й усіх нас від смерті. А я не в силі кілька кроків вийти їй назустріч... Вона дуже втомлена довгою дорогою... Вже так близько коло мене втратила всю силу... - Глянь! Вона хилиться додолу!.. Ця жінка спасе всіх нас від смерті.
Ми всі будемо жити! Гляньте! Гляньте! Як радісно вона усміхається! Чи бачите? Вона показує нам хліб! Чудовий білий хліб! Ідіть хутко, товариші, хутко! Чудовий білий хліб! І Ми йдемо слідком за вами.
Я виджу й чую... моя дитина замерзає... дружина гине з розпуки... Чуєш їх плач? О боже! | ||||||
| Переглядів: 931 | | ||||||
| Всього коментарів: 0 | |