Обладнання: автопортрети Т. Г. Шевченка; на столі на вишитому рушнику пучок колосків, свічка, гусяче перо, аркуші паперу;  предмети для інсценування, виставка збірок творів Т. Г. Шев­ченка.

Епіграфи:

Визнання художника — спрямувати світло

в глибину людського серця.

Р. Шуман

                                           Художник — дзеркало, але дзеркало живе.

В. Короленко

                                                       ХІД     ЗАХОДУ

Вчитель. У перші березневі дні ми знову згадуємо ім'я великого генія словесності, талановитого худож­ника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками. Так, ми справді маємо великого поета, а сьогодні ми дізнаємось про талановитого художника.

 «Презентація» Слайд № 1

1-й учень

Він був борцем,

Борцем живе між нами

І вічно житиме, крокуючи піснями

Через кордони і крізь даль віків.

2-й учень

Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа.

 Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.

 Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

 Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

                                                                                         Іван Франко

1- й учень

Хай же промінь твоїх думок                                                                 Поміж нами сяє,—                                                                          «Огню іскра великого»                                                                              Повік не згасає!

2-й учень. Датський критик Георг Брандес говорив, що «треба володіти мужністю, щоб мати талант». Своє життя Шевченко віддав сміливій боротьбі проти існу­ючого безправного кріпацького життя своїх земляків, проти несправедливої долі України, яку бажав бачити вільною, квітучою.

Вчитель . Сьогодні ми побуваємо у віртуальні галереї Т. Г. Шевченка.

Отож перша зала -  автопортрети  Шевченка  «Віч-на-віч із собою».

2-й учень. Творчість великих художників, а до таких і належить Тарас Григорович,— це завжди прекрасний сад з квітами й реп'яхами, а не красивий парк із утрам­бованими доріжками. (Слайд № 1): «Визнання худож­ника — спрямувати світло в глибину людського серця»; «Художник — дзеркало, але дзеркало живе».) Важко сходив Тарас Григорович до вершин малювання.

1-й учень. На сьогодні налічується 835 творів Шевченка - художника: живописця, рисувальника, гравера. Картини митця беззаперечно доводять, що й у над­звичайно тяжкі роки кріпацтва, заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого висо­кого рівня, якого ще не знало тогочасне російське й українське образотворче мистецтво.

2-й учень. В образотворчій спадщині Шевченка вели­ке місце посідає портрет. У центрі малюнків — людина, її духовний світ, характер. Митця хвилює поєднання зовнішньої і внутрішньої краси людини.

2-й учень. Шевченко - художник наслідував і розви­вав кращі традиції таких майстрів портрета, як Боровиковський, Кіпренський, Тропінін, Рембрант. Тарас Шевченко твердо засвоїв настанови К. Брюллова щодо уміння малювати: олівець завжди повинен йти за дум­кою художника. Портретна Палітра Шевченка досить колоритна, проте чи не найяскравіше почуття, пережи­вання митця передають автопортрети художника.

1-й учень. Хтось може запитати: «Чому Шевчен­ко так часто малював себе?» Справді, часто. Більше 30 автопортретів у різних техніках: олійному живопи­сі, акварелі, малюнку, офорті. Хіба що Рембрант ма­лював себе частіше.

2-й учень. «Пізнай самого себе». Ці слова дійшли до нас із давнини. Кажуть, вони були улюбленим девізом Сократа. Бажання пізнати самого себе, свою душу, а потім розповісти про це людям народжує у поезії образ, який ми називаємо «ліричним героєм». Щось подібне знаходимо й у живописі.                                     

1-й учень. Більшість автопортретів Тарас Григорович Шевченко виконав у переломні моменти свого життя. Вивчення й зіставлення цих картин може дати цікавий матеріал для розкриття душевного стану Шевченка - кудожника.  

1-й екскурсовод (Слайд «Автопортрет 1840 р.»). Ось перший автопортрет Тараса Григоровича Шевченка 1840 року. Шевченко тільки-но одужав після страш­кого тифу. І все ж, незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгожданої волі, яку Тарас нарешті одержав.

Він ще не встиг звик­нути до неї. Саме в той час Тарас пише братові Микиті, до й досі не може отямитися від того, як з брудного горища він, ніби на крилах, перелетів у чарівні зали Академії мистецтв. «Живу, учусь, нікому не кланяюсь нікого не боюсь, велике щастя буть вольним чолові­ком»,— писав Тарас братові.

Інсценівка  « Шевченко за роботою »

2-й екскурсовод. Ніколи раніше не малював Тарас олією. Звик до акварелі. Виходило непогано.

Шевченко. А що, як спробувати написати олією автопортрет? Кажуть, самого себе малювати найважче. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полот­ні свій характер, настрій, показати усе те, що у тебе на душі...

(Відчиняє вікно, ставить дзеркало, пильно розглядає себе, починає малювати олівцем.)

1-й екскурсовод. Тарас зробив підмальовок, тоді узявся за пензлі... Невдовзі з темного овалу полотна виступило бліде й змарніле юнацьке обличчя. Глибоко запалі очі. Вилиці виступили чіткіше.

Шевченко. 26 років... Лише 2 роки минуло, як ви­куплений з кріпацтва... Та нидіють у рабстві сестри й брати, замучені в кайданах. Вираз докори на їхніх обличчях щоночі сниться мені... Скільки кривди та горя навколо!

2-й екскурсовод. Сумна втома зачаєна в невеликих гемних очах. Глибокою зморшкою перерізане висо­ке світле чоло. Безрадісний вигляд застиг на блідому обличчі. Ні, він не міг відчувати себе повністю щасливим. У погляді є щось гарячкове, стривожене й водночас рішуче, сповнене сподівань.  Стрімкий поворот голови, енергійний рух портретованого назустріч засвідчує силу духу, незламність, прагнення боротьби. Адже вийшов уже перший Тарасів «Кобзар». Уже відчув юнак у собі силу таланту поета, а тепер ось перед мольбертом і художника! 

      Робота просувалася швидко. Тарас малював впевнено і натхненно.

(Поклав пензель, відступив від портрета й почав пильно роз­дивлятися самого себе.)

Шевченко ...Овал

Упевнено прокреслив на мольберті

(Овал немов за спиною обвал;                                                                                 Там крижана, жахна присутність смерті...).                                                                  Овал, але перейдено межу:                                                                                   Із небуття — у новоріччя волі!                                                                   Прощайте, скрути долі — антресолі,                                                                            Він виривається із віражу!                                                                      Вчорашній раб на полотно нужденне                                                                                Обрушується. Молодості шквал!                                                                     

«Кріпацтво, смерть — це все таке буденне;                                                         Писатиму я свято — свято в мене...»                                                                           А свято не вміщається в овал!

1-й екскурсовод (Слайд «Автопортрет 1843 р.»).

Автопортрет 1843 р., виконаний олівцем, не позбавле­ний романтизації, яка, на жаль, не здобуває розвитку в наступних роботах.

Сучасник так змальовує поета: «Обличчя його, на пер­ший погляд, здавалося звичайним, але очі світились таким розумним і промовистим світлом, такою свідо­містю своєї гідності, що мимоволі привертали до себе увагу кожного. У його голосі була дивовижна м'якість, у ході і в усіх рухах — зосередженість. Одягався він не вишукано, але просто й чисто; вдома ж любив носити народне українське вбрання».

Т. Г. Шевченко подарував автопортрет 1843 року княж­ні Варварі Миколаївні Рєпніній.

2-й екскурсовод (Слайд «Автопортрет 1845 р.»). 1845 рік. Збуджено-романтичне ставлення до життя змінилося в Шевченка тверезим, змутнілим розчару­ванням. Художник збагнув, що милування зразками високого мистецтва в колах дворянської інтелігенції уживається з байдужістю до ближнього.

1-й читець

Трагічне прозріння...

Кругом мене, де не гляну,

Не люди, а змії,

1 засохли мої сльози.,

Сльози молодії.

І тепер я розбитеє

Серце ядом гою,

І не плачу, й не співаю,

А вию совою...

         Проте вже портрет 1845 року свідчить, що пік розча­рування, коли з'явилися і «Заповіт», і «Три літа», вже минув. Очі дивляться на нас лагідно, співчутливо, а все обличчя випромінює душевну м'якість. Мабуть, тоді він щиро повірив, що

Раз добром нагріте серце                                                                      Вік не прохолоне...

          У цьому автопортреті відчувається високий професіо­налізм художника. Його виконано олівцем, кілька ліній, скупа штриховка — і цього вистачило для зоб­раження одягу. А от обличчя пророблено набагато детальніше, дуже тонко, старанно «виліплене» світлом і тінню.

Повний текст тут        

Екскурсія

до   віртуальної   галереї

Т. Г. Шевченка

  ( урок – презентація з використанням мультимедійних технологій )